Коли Дніпро несе свої води повз високі пагорби, здається, ніби ріка шепоче давні імена: Кий, Щек, Хорив і Либідь. Саме ці четверо братів і сестри, за найпоширенішою легендою, заклали основу міста, яке стало серцем східнослов’янського світу. Літописні рядки оживають у топоніміці Києва – гора Кия, Щековиця, Хоривиця, річка Либідь нагадують про їхню присутність. Ця історія не просто казка: вона переплітається з реальними слідами полянських поселень V–VI століть, роблячи засновників Києва вічними символами сили й мудрості.
Старший брат Кий, мудрий вождь полян, обрав найвищу гору для свого осередку. Щек і Хорив оселилися на сусідніх схилах, а Либідь, жвава й смілива, додала жіночої енергії родині. Вони побудували городок, оточений густими лісами, де полювали на звіра, і назвали його на честь Кия. Ця проста оповідь з “Повісті временних літ” ховає шари сенсів, від етимологічних загадок до археологічних знахідок, які роблять імена засновників Києва живим дзеркалом минулого.
Але за романтикою стоїть реальність: Київ не виник за одну ніч. Поселення на цих землях сягають глибокої давнини, а імена братів могли бути прозвищами реальних ватажків. Розкопки підтверджують слов’янську присутність саме тоді, коли легенда розміщує родину засновників. Подорожуймо глибше в цю епосю, де міф торкається землі.
Легенда з літопису: народження міста в словах Нестора
Уявіть густі ліси на дніпровських пагорбах, де чотири фігури прокладають стежки між деревами. “Повість временних літ”, складена на початку XII століття, малює цю картину з фольклорними барвами. Текст звучить так: “И быша три брата: а единому имя Кыи, а другому Щекъ, а третьему Хоривъ, и сестра ихъ Лыбѣдь. И сѣдяше Кыи на горѣ, кдѣ нынѣ оувозъ Боричевъ…” Родина полян, мудрих мисливців, зводить укріплення на трьох горах, а городок отримує ім’я старшого.
Кий – центральна постать, князь-половник, який не тільки будує, а й подорожує до Царгорода, де його приймає імператор. Літописець додає драматичний акцент: Кий відмовляється правити там, повертаючись додому, де й помирає. Щек і Хорив – лояльні брати, чиї гори досі носять їхні імена, хоч Хоривиця з часом перетворилася на Замкову гору. Либідь, загадкова сестра, асоціюється з притокою Дніпра, ніби її дух струмує водами.
Ця легенда не поодинокий витвір. Подібні етимологічні міфи трапляються в слов’янських хроніках: засновники пояснюють назви міст через родинні імена. У Києві вона слугувала для легітимізації столиці Русі, підкреслюючи автохтонність полян проти варязьких претензій. Літописці XII століття, як Нестор, збирали усні перекази, роблячи імена засновників Києва мостом між племінним світом і князівством.
Етимологія імен: від палиць до гірських вершин
Імена Кия, Щека, Хорива й Либідь – не випадкові. Вони ховають ключі до давньої мови, топоніміки й побуту. Кий походить від праслов’янського *kъjь – “палиця, кийок”, символ влади чи зброї, як у воїна-ватажка. Деякі лінгвісти, спираючись на Інститут історії України, пов’язують його з топонімом “Кия гора”, де оселився старший брат. Це не просто прозвище: у скіфських контекстах подібні слова означали “вождь”.
Щек – від *ščekъ, пов’язане зі “щеком” чи “списом” у давньоруській мові, натякаючи на воїна чи мисливця. Гора Щековиця досі стоїть як мовчазний свідок. Хорив криє іранський відлуння: Haraiva – “гори” в давньоперській, або слов’янське “хоробрий”, бо *xorъ – “хоробрий”. Либідь найпростіша: від ріки Либідь, можливо *lybъ – “любов” чи гідронім полянського походження.
- Кий: палиця влади, ватажок полян, етимологія від зброї чи пагорба.
- Щек: спис або щока гори, символ сили.
- Хорив: гора чи хоробрець, з іранським корінням.
- Либідь: річкова душа, жіночий акцент у чоловічому світі.
Перед цими іменами стоїть вступне речення про їхню роль у фольклорі. Ці тлумачення, витягнуті з лінгвістичних праць, показують, як легенда віддзеркалює ландшафт: брати “назвали” гори собою, а місто – Києм. Сучасні дослідження 2025 року, як у статтях glavred.net, підтверджують топонімічний характер, роблячи імена засновників Києва живими мапами.
Полянський світ: плем’я, що народило столицю
Поляни, предки киян, мешкали серед лісів і боліт, де Дніпро годував рибою, а пущі – дичиною. Легенда малює їх мудрими (*smysleny), тямущими вождями, які об’єднали роди навколо городка. Археологія фіксує їх з IV століття: слов’янські кургани, гончарство, дерев’яні укріплення на Старокиївській горі.
Кий міг бути реальним князем полян, згадуваним у візантійських джерелах як Кувер чи Хельбудій – ватажок, що ходив на Константинополь у VI столітті. Його брати – соратники в племінному союзі. Либідь символізує роль жінок у племені, де сестри й дружини підтримували родову єдність. Цей контекст робить імена засновників Києва не абстракцією, а портретом ранньослов’янського суспільства.
Перехід до Русі: з полянських городків виростає центр торгівлі “із варяг у греки”. Імена братів стають фундаментом для князівської династії Києвичів.
Археологія розкопує правду: від кам’яного віку до слов’ян
Київ – не раптовий дар богів, а еволюція поселень. Найдавніші сліди – Кирилівська стоянка 20–25 тис. років до н.е., де мисливці полювали на мамутів. Трипільська культура IV–III тис. до н.е. залишила посуд і хати на Оболоні. З II ст. до н.е. – черняхівська культура, передвісниця слов’ян.
Ключовий період V–VI ст.: городище на Киїній горі, дерев’яні стіни, слов’янська кераміка. Розкопки 2025–2026 років на Подолі виявили шари з монетами, підтверджуючи торгівлю. Офіційна дата 482 р. – умовна, вигадана для 1500-річчя в радянські часи, але археологія дає реальний “вік” – 1500+ років безперервного життя.
| Період | Знахідки | Зв’язок з легендою |
|---|---|---|
| 20 тис. до н.е. | Стоянки мисливців | Людське коріння пагорбів |
| IV–III тис. до н.е. | Трипільські поселення | Землеробство полян |
| V–VI ст. н.е. | Городище, кераміка | Час Кия та братів |
| IX ст. | Варязькі дружини | Розквіт Русі |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, nfront.org.ua (станом на 2026 рік). Ця таблиця ілюструє поступ: легенда романтизує реальні укріплення полян.
Історичні дебати: реальні люди чи міфічні герої?
Чи існував Кий? Історики розділилися. Одні, як у history.org.ua, бачать у ньому полянського князя VI ст., ототожнюючи з візантійським Кувером. Інші вважають етимологічним міфом для пояснення назви – подібно до Ромула в Римі. Суперечності: ПВЛ не дає дат, археологія – колективний процес, без “одного засновника”.
Альтернативи: хозарська Самватас (Костянтин Багрянородний, X ст.), скіфо-сарматські ватажки. Консенсус: імена відображають реальних вождів V ст., але легенда прикрашена. Нові дані 2025 року з розкопок Подолу схиляють до історичності, роблячи засновників Києва напівлегендарними героями.
Ви не повірите, але в вірменському “Історії Тарона” є Куар, Мелтей, Хореан – аналоги без Либідь, натякаючи на ширший фольклор.
Спадщина в камені та бронзі: пам’ятники й символи сьогодення
Імена засновників Києва оживають у скульптурах. Пам’ятник на Набережній (1982, скульптор О. Ковальов) зображує родину: Кий тримає хрест, Либідь летить над Дніпром. Ще один – на Михайлівській площі, де малюки пускають кораблики як прообраз братів.
- Монети НБУ: срібна “900 років Повісті” з чотирма фігурами (2013).
- День Києва: останні вихідні травня, концерти на честь легенд.
- Музеї: експозиції в Печерській лаврі з реконструкціями городка.
Після списку: ці символи надихають сучасників. У 2025–2026 роках, під час свят, тисячі киян згадують предків, роблячи імена живими. Київ – це не камінь, а кров братів, що пульсує в артеріях міста.
Цікаві факти про засновників Києва
Либідь “летить” у пам’ятнику, бо легенда каже, що вона перетворилася на птаха після смерті братів. Кий відмовився від трону в Царгороді – перша дипломатична місія Русі? Щековиця ховає кургани полян, де знайшли скіфські мечі. Монета НБУ 2013 коштувала 150 грн, а тираж – 30 тис. штук. Хоривиця стала Замковою – іронія історії, бо братів витіснили князі.
- 20 тис. років людської присутності – Київ старший за легенду.
- Радянська дата 482 р. – для парадів, реальність – V ст.
- Либідь-річка забруднена, але символ чистоти родини.
Дніпро котиться далі, несучи відлуння імен. Кий, Щек, Хорив, Либідь – вони не зникли, а вплелися в ДНК міста, де кожен пагорб розповідає нову главу. Подорожуйте горами, слухайте ріку – і почуватимете їхній сміх у вітрі.