Голос, що лунав як відлуння давніх українських степів, Ніна Матвієнко з’явилася на світ 10 жовтня 1947 року в маленькому селі Неділище на Житомирщині. Ця жінка, п’ята дитина в багатодітній селянській родині, де батьки Митрофан Устимович та Антоніна Ільківна ростили одинадцять нащадків, з самого дитинства вбирала в себе мелодії народних пісень, ніби коріння дерева вбирає вологу з землі. Бідність родини змусила дівчинку рано відчути жорсткість життя – з 11 років вона навчалася в школі-інтернаті в Потіївці Радомишльського району, де спів і драматичний гурток стали її першими кроками до великої сцени. Тут, серед сірих стін інтернату, Ніна мріяла про акторство, а любов до пісні успадкувала від матері з її чарівним голосом, що лунала в сімейних вечорах.
Життя Ніни Матвієнко – це не просто хронологія подій, а справжня епопея, де бідність переплітається з талантом, а народна пісня стає мостом між минулим і сучасністю. Після закінчення інтернату вона працювала помічницею крановщика, секретарем, навіть на хімічному заводі, де важка праця гартувала характер. Але пісня кликала сильніше: у 1966 році Ніна вступила до студії українського народного хору імені Григорія Верьовки, де її унікальне сопрано засяяло, як зірка на нічному небі. Це був початок шляху, що привів її до статусу народної артистки УРСР у 1985 році, лауреатки Шевченківської премії в 1988-му та Героя України в 2006-му.
Ранні роки: Від селянського дитинства до перших сценічних кроків
Уявіть село Неділище в повоєнній Україні – скромні хати, поля, де працюють цілими родинами, і пісні, що супроводжують кожен день. Ніна, народжена в такій атмосфері, була шостою дитиною за деякими джерелами, але загалом п’ятою в офіційних біографіях, в родині, де бідність змушувала дітей рано дорослішати. Батько, Митрофан, був простим селянином, а мати Антоніна мала той рідкісний дар – голос, що передавався генами. Дитинство Ніни пройшло в тіні голоду та нестач, але саме це загартувало її волю. В інтернаті, куди її віддали в 11 років, дівчинка не просто вчилася – вона співала в хорі, грала в театральних постановках, мріючи про велику сцену.
Після школи життя кинуло виклик: робота на заводі, де хімічні випари та важка фізична праця могли зламати будь-кого. Але Ніна не здавалася. Вона співала в аматорських колективах, а в 1966 році доля посміхнулася – вступ до студії хору Верьовки. Тут її голос, глибокий і проникливий, привернув увагу майстрів. Перші гастролі, перші овації – це був той момент, коли проста дівчина з села перетворилася на артистку. За даними з авторитетних джерел, як-от Вікіпедія, саме в хорі вона набула професійних навичок, що дозволили їй згодом стати солісткою.
Ці ранні роки формували не тільки голос, а й характер. Ніна згадувала в інтерв’ю, як мати вчила її пісням, а бідність вчила стійкості. Це був фундамент, на якому виросла її творчість – автентична, глибоко вкорінена в українській культурі.
Творчий шлях: Від хору Верьовки до сольної слави
У 1970-х роках Ніна Матвієнко вже була зіркою хору імені Верьовки, але справжній прорив стався, коли вона почала сольну кар’єру. Її виконання народних пісень, таких як “Ой, летіла стріла” чи “Зозуля”, звучало не просто як мелодія, а як жива історія народу – з болем, радістю і глибиною, що торкалася душі. У 1978 році вона дебютувала в кіно, зігравши в фільмі “Сонячний промінь”, а згодом у “Марусі Чурай” та інших стрічках, де її акторський талант доповнював вокальний.
Творчість Ніни – це синтез фольклору з сучасністю. Вона записала понад 200 пісень, гастролювала по всьому світу, від Канади до Японії, несучи українську пісню як прапор ідентичності. У 1980-х, за часів Радянського Союзу, її голос став символом опору русифікації – вона співала виключно українською, зберігаючи автентичність. Лауреатство Шевченківської премії в 1988 році за альбом “Золотий камінь посію” підкреслило її внесок у культуру. А в 2006-му звання Героя України визнало її національною легендою.
Не обійшлося без викликів: в радянські часи цензура обмежувала репертуар, але Ніна знаходила способи виражати душу народу. Її концерти були як ритуали – глядачі плакали, сміялися, відчуваючи зв’язок з корінням. Сучасні критики, аналізуючи її спадщину в 2025 році, відзначають, як вона вплинула на покоління співаків, включаючи доньку Антоніну Матвієнко.
Ключові альбоми та хіти, що увійшли в історію
Альбоми Ніни Матвієнко – це скарбниця української музики. Ось деякі з них, що виділяються своєю глибиною.
- “Золотий камінь посію” (1987) – збірка, де пісні про кохання та долю звучать як епічні балади, нагороджена Шевченківською премією.
- “Ніна Матвієнко співає українські народні пісні” (1990-ті) – тут вона інтерпретувала класику, додаючи сучасний відтінок, що зробило альбом хітом за кордоном.
- Спільні проекти з сучасними музикантами в 2000-х, як-от колаборації з рок-гуртами, де фольклор злився з роком, показуючи еволюцію її стилю.
Ці роботи не просто записи – вони живі свідчення епохи. Після списку альбомів варто додати, що її пісні часто звучать на фестивалях у 2025 році, надихаючи молодих виконавців на збереження традицій.
Особисте життя: Родина, кохання та виклики
За сценічним блиском ховалося бурхливе особисте життя. Ніна вийшла заміж за художника Петра Гончара в 1971 році, народивши трьох дітей: Івана, Андрія та Антоніну. Антоніна пішла стопами матері, ставши співачкою, і навіть її онука Софія Нерсесян представляла Україну на Дитячому Євробаченні 2025. Але шлюб не витримав випробувань – розлучення в 1990-х стало болісним, хоча колишні подружжя зберегли дружні стосунки.
Ніна часто говорила про материнство як про найбільше досягнення. Її сини обрали творчі шляхи: Іван – музикант, Андрій – художник. Життя в Києві, де вона оселилася, було наповнене не тільки славою, але й особистими драмами – втрата близьких, боротьба з хворобами. У 2023 році, за два дні до 76-річчя, Ніна пішла з життя в Києві, залишивши спадщину, що продовжується в родині.
Її історія кохання з Петром – як пісня: пристрасна, але з нотками смутку. Вони зустрілися в хорі, де мистецтво з’єднало серця, але життєві бурі розлучили. Цей аспект додає людяності її образу – не ікона, а жінка з емоціями.
Вплив на культуру та суспільство
Ніна Матвієнко не просто співала – вона формувала українську ідентичність. Під час Помаранчевої революції 2004 року її голос лунав на Майдані, надихаючи на зміни. У 2014-му, під час Революції Гідності, вона підтримувала протестувальників піснями. Її громадська позиція, хоч і суперечлива – від підтримки Кучми до критики деяких політиків – показувала глибоку любов до України.
У 2024 році, посмертно, їй присвоїли звання Національної легенди України. Її творчість вплинула на сучасну музику: від фольклорних фестивалів до поп-інтерпретацій. Статистика з культурних звітів 2025 року вказує, що її пісні транслюються мільйони разів на стримінгових платформах, зберігаючи актуальність.
Цікаві факти про Ніну Матвієнко
- 🎤 Вона записала голос для мультфільмів, додаючи чарівності українським казкам, як у “Козі-Дерезі”.
- 🌍 Гастролювала в понад 30 країнах, де її називали “українською Едіт Піаф” за емоційну глибину.
- 🏆 Отримала звання Героя України не тільки за спів, але й за внесок у збереження фольклору під час радянської цензури.
- 👨👩👧 Родина продовжує традицію: онука Софія перемогла на національному відборі Євробачення 2025 з піснею, натхненною бабусиним стилем.
- 📖 У 2025 році вийшла книга спогадів “Голос душі”, де Ніна розкриває невідомі деталі життя, базована на її щоденниках.
Ці факти підкреслюють багатогранність Ніни – від сцени до родинного кола. Вони роблять її біографію ще живішою, показуючи, як талант переплітається з повсякденністю.
Спадщина: Як Ніна Матвієнко продовжує жити в 2025 році
Після смерті 8 жовтня 2023 року пам’ять про Ніну Матвієнко не згасає. У 2025 році її могила на Байковому кладовищі в Києві стала місцем паломництва, з пам’ятником, встановленим у серпні, хоч і з невеликою помилкою в датах, яку швидко виправили. Фестивалі на її честь, як-от у Житомирі, збирають тисячі шанувальників. Її пісні звучать у школах, на радіо, а молоді артисти, як-от переможниця Євробачення, черпають натхнення з її репертуару.
Культурний вплив величезний: за даними з сайту vue.gov.ua, її внесок у фольклор визнано на державному рівні. У світі, де глобалізація стирає кордони, голос Ніни нагадує про коріння. Її біографія – урок стійкості, таланту та любові до України.
| Період | Ключова подія | Внесок |
|---|---|---|
| 1947-1966 | Дитинство та рання робота | Формування характеру через бідність і перші пісні |
| 1966-1985 | Хор Верьовки та перша слава | Становлення як професійної співачки, народна артистка |
| 1985-2006 | Сольна кар’єра та нагороди | Шевченківська премія, Герой України |
| 2006-2023 | Громадська діяльність та спадщина | Підтримка революцій, вплив на сучасну музику |
Ця таблиця ілюструє хронологію життя Ніни, базована на даних з джерел як uk.wikipedia.org та unian.ua. Вона допомагає побачити еволюцію від скромних початків до легендарного статусу.
Глибоко в серці української культури Ніна Матвієнко залишається вічною – її голос лунає в кожній народній пісні, нагадуючи про силу духу. Її біографія надихає на те, щоб цінувати коріння, боротися за мрії і співати, ніби весь світ слухає.