Павло Паліса, відомий під позивним «Хантер», уособлює покоління українських офіцерів, які виросли в атмосфері військових гарнізонів і пройшли шлях від кадрової служби до командування однією з найбоєздатніших бригад ЗСУ під Бахмутом. Його досвід штурмових дій, американської військової освіти та безпосередньої участі в найважчих боях став основою для призначення заступником керівника Офісу Президента у листопаді 2024 року. Сьогодні бригадний генерал зберігає прямий зв’язок із фронтом, працюючи над питаннями розподілу особового складу, контрактів і посилення бригад.
Ця історія — не просто перелік посад. Це розповідь про людину, яка перервала навчання в елітному американському коледжі, щоб повернутися в Україну, сформувала штурмовий полк з нуля і витримувала місяці пекла в Бахмуті, де бої йшли за кожен під’їзд.
Дитинство Павла Паліси пройшло під звуки військових оркестрів і в постійних переїздах. Народився 14 лютого 1985 року в Білоруській РСР у родині кадрового військовослужбовця. Батько, Сергій Паліса, полковник запасу, служив у різних куточках колишнього Союзу, тож родина змінювала міста одне за одним. Перший клас хлопець пішов у Москві, де батько здобував вищу військову освіту. Після розпаду СРСР Сергій Паліса свідомо обрав Україну і продовжив службу вже тут. Родина оселилася поблизу Львова, і саме галицька земля стала для Павла справжнім домом.
Батько спочатку відмовляв сина від військової кар’єри. «Все, вже вистачить в родині одного військового», — казав він, попереджаючи про можливі жалкування. Проте Павло з дитинства бачив у війську не просто обов’язок, а сенс. У 2007 році він з відзнакою закінчив Львівський інститут сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка» (нині Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного). Пізніше, у 2019-му, здобув освіту в командно-штабному інституті Національного університету оборони України. Молодший брат Дмитро, позивний «Рубін», пішов тим самим шляхом і став одним із наймолодших комбатів ЗСУ — командиром загону спеціального призначення 71-ї окремої єгерської бригади.
До 2014 року військова служба в Україні не вважалася особливо престижною. Павло підробляв таксистом у Львові, щоб утримувати родину. З початком АТО все змінилося. Позивний «Хантер» він отримав у спадок від одного з командирів під час бойових дій на Донбасі. Це ім’я пристало ідеально: точний, наполегливий, здатний вистежувати слабкі місця противника.
Напередодні повномасштабного вторгнення Павло командував 15-м окремим мотопіхотним батальйоном «Суми» у складі 58-ї бригади і виконував завдання в районі Пісків. У 2021–2022 роках він проходив навчання в Командно-штабному коледжі армії США у Форт-Лівенворті (Канзас). Конкурсний відбір, співбесіда, перевірка на поліграфі — усе це він пройшов. 23 лютого 2022 року, за кілька годин до початку великої війни, Павло виступав перед американськими слухачами з розповіддю про Україну, козаків і сучасну армію. Зал аплодував стоячи. Вже наступного дня він прийняв рішення повернутися.
Навчання довелося перервати. У червні 2022 року американський коледж під гучні оплески видав йому диплом дистанційно — на той момент Павло вже командував 5-м окремим штурмовим полком. Формував підрозділ практично з нуля. Відбирав людей з характером — ризикованих, агресивних, готових іти вперед. Перший серйозний бій полк прийняв у червні 2022-го біля Лисичанського НПЗ. Павло керував діями безпосередньо по рації.
Наприкінці січня 2023 року його призначили командиром 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Бригада з історією, що сягає 1992 року, і з глибоким символічним корінням у традиціях Холодного Яру часів Української революції. Під його командуванням «холодноярівці» увійшли в найважчу фазу оборони Бахмута.
Бахмут став справжнім випробуванням. Бої йшли за кожну багатоповерхівку, іноді за кожен під’їзд. Штаб трясло від вибухів. Ворог наносив удари на глибину 20–25 кілометрів. У січні 2023-го здавалося, що протриматися вдасться лише кілька тижнів. Минуло чотири місяці — і бригада все ще стояла. Шляхи постачання контролювалися. Павло пізніше згадував: «Вперше я побував у Бахмуті в 2014 році і досі пам’ятаю, яке це було красиве місто. Тепер воно зруйноване вщент».
Один з епізодів особливо запам’ятався. У лютому 2023-го дві групи по шість бійців захопили позиції «вагнерів» біля Маріупольського кладовища і тримали їх місяць. Обморожені тіла росіян хлопці складали на бруствер. За час командування бригадою семеро бійців отримали звання Героя України посмертно, троє — перебуваючи в строю. Один з офіцерів, позивний «Бостон», підбив 18 танків лише за 2023 рік.
За особисту мужність Павло Паліса отримав Орден Богдана Хмельницького III ступеня (13 січня 2023) та Хрест бойових заслуг (28 листопада 2023). У травні 2023-го бригада була виведена з Бахмута, щоб уникнути оточення, але продовжила бойові дії на інших ділянках, зокрема під Часовим Яром.
29 листопада 2024 року Президент Володимир Зеленський призначив полковника Павла Палісу заступником керівника Офісу Президента. У вечірньому зверненні глава держави прямо пояснив логіку рішення: потрібна людина, яка «добре розуміє, що в бригадах, на фронті» і може давати точну інформацію щодня. Перехід від окопів до кабінету на Банковій став логічним продовженням шляху. Павло опікується питаннями оборонної політики, розподілу особового складу між бригадами, укладення контрактів із чіткими термінами служби для мобілізованих.
24 лютого 2026 року указом Президента №153/2026 йому присвоєно звання бригадного генерала. На той момент він залишався одним із наймолодших генералів такого рангу.
| Рік | Подія / посада | Ключові деталі |
|---|---|---|
| 1985 | Народження | Білоруська РСР, родина військовослужбовця |
| 2007 | Закінчення Львівського інституту сухопутних військ | Офіцер тактичного рівня |
| 2019 | Національний університет оборони України | Офіцер оперативно-тактичного рівня |
| 2021–2022 | Командно-штабний коледж армії США | Перервано через вторгнення, диплом 2022 |
| 2022 | Командир 5-го окремого штурмового полку | Формування з нуля, бої на Донбасі |
| 2023–2024 | Командир 93 ОМБр «Холодний Яр» | Оборона Бахмута, Часів Яр |
| 29.11.2024 | Заступник керівника Офісу Президента | Оборонна політика, фронтова координація |
| 24.02.2026 | Бригадний генерал | Указ Президента №153/2026 |
Стиль командування Павла Паліси вирізняється відкритістю. Він не ховається під час важких боїв, звертається до підлеглих на «ви» і «панове офіцери». Підбирає лідерів, здатних надихати власним прикладом. Уміє працювати індивідуально з бійцями, які відмовляються виконувати накази, і не вагається звільняти офіцерів за дисциплінарні порушення. Багато хто з його підлеглих — молоді хлопці до тридцяти, але з величезним бойовим досвідом. «Для мене честь служити разом із ними», — казав він.
Зараз як заступник керівника Офісу Президента Павло регулярно виїжджає на фронт. Після таких поїздок він фіксує позитивні зміни: бригади отримують прямі підкріплення за рішенням Ставки Верховного Головнокомандувача, зростає якість роботи з БПЛА та наземними безпілотними системами. Водночас він відкрито говорить про проблеми — фрагментованість корпусів і потребу дати командирам реальні важелі впливу на хід бойових дій.
Шлях «Хантера» продовжується. Від дитячих років у гарнізонах, через американські аудиторії, штурмові траншеї Бахмута і тепер — до кабінетів, де приймаються рішення, що впливають на тисячі життів. Його досвід залишається живим містком між окопом і стратегією. І саме в цьому — головна цінність людини, яка ніколи не втрачала зв’язку з тими, хто тримає фронт.